Я, мабудь, якесь дурне створіння.. Вже півтори години сиджу і тупо вирячаюся на сторінку вконтакте, чудово розуміцючи, що нгіхто мені нічого нового не напише.. проте вирячаюся. Й не можу примусити себе лягти спати, хоча завтра підніматися о третій ранку ==> на автобус ==> до Києва ==> на пари.. проте, так впадло! Зовсім не хочу туди їхати. сакс!..
А якщо уявити на хвилинку, що окрім друзів та сім*ї доведеться залишати тут і коханого - просто дурно стає. чому такі дмки?.. Бо вчора знов по телефону почула: "Ты не жалеешь ,что мы разошлись? Не хочешь всё вернуть?.." Блін! Знав би ти, як хочу! Але ж це просто слова.. Поки не побачу тебе знов - жодних рішень, жодних висновіків.. чуєш? ЖОДНИХ!!!
Знову розмовляю сама із собою. Це звичайнісінький психоз.. До того ж, абсолютно матеріальний. Або мені просто не вистачає КОГОСЬ. [посто так.. аби поговорити і поділитися тим, про що хочеться КРИЧАТИ ВГОЛОС] Який висновок зробимо?.. Це все той самий сакс. Просто він приймає різні форми, маскується, аби я його не ідентифікувала.. Ага, вже! Мені не вперше)) Психоз - це не діагноз, психоз - це прогноз на завтра.. щоденний прогноз на завтра)..